Захід
2.5.2.2.1.
Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту закону про вдосконалення процедури розроблення та застосування історико-архітектурних опорних планів (що передбачає внесення змін до Земельного кодексу України, Законів України “Про охорону культурної спадщини”, “Про регулювання містобудівної діяльності”, “Про Державний земельний кадастр” та інших законодавчих актів), яким:
1) визначено поняття та склад історико-архітектурного опорного плану, зокрема передбачено, що у складі історико-архітектурних опорних планів встановлюються правові режими використання історичних ареалів населених місць та межі і режими використання зон охорони об’єктів культурної спадщини, затверджені науково-проектною документацією, необхідність винесення таких меж у натуру, а також встановлення деталізованих обмежень забудови земельних ділянок у форматі, придатному для автоматизованої перевірки їх виконання;
2) передбачено замовлення органами місцевого самоврядування розроблення історико-архітектурного опорного плану та набрання ним чинності після затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
3) визначено, що історико-архітектурні опорні плани є вихідними даними для розроблення або оновлення відповідної містобудівної документації в історичних населених місцях; встановлено обов’язковість внесення до містобудівної документації та дотримання під час провадження містобудівної діяльності обмежень, установлених історико-архітектурним опорним планом;
4) визначено чіткий порядок внесення змін до історико-архітектурних опорних планів (який залежить від стану культурної спадщини та не залежить від необхідності внесення змін до містобудівної документації з інших причин), встановлено обов’язковість та строки для внесення змін до містобудівної документації обмежень у разі прийняття/внесення змін до історико-архітектурного опорного плану, затвердження меж і режимів; встановлено, що межі і режими використання зон охорони об’єктів культурної спадщини та історичних ареалів після затвердження відповідним органом охорони культурної спадщини є обов’язковими для врахування під час формування та надання містобудівних умов і обмежень, розроблення та затвердження проектної документації на будівництво, проведення будівництва, надання дозволів та погоджень уповноваженим органом охорони культурної спадщини та підлягають врахуванню під час визначення планувальних обмежень у складі містобудівної документації під час її розроблення, оновлення або внесення змін до неї;
5) передбачено строк для оновлення історико-архітектурних опорних планів відповідно до нових вимог;
6) передбачено обов’язковість оприлюднення історико-архітектурних опорних планів в електронному реєстрі об’єктів культурної спадщини (відповідальні особи та строки)
Статус заходу:
Фактична дата виконання:
31.12.2024
Захід спрямований на досягнення ОСР:
2.5.2.2. Розроблено та прийнято історико-архітектурні опорні плани з межами і режимами використання зон охорони об’єктів культурної спадщини та історичних ареалів, а також винесенням таких меж у натуру
Вирішення Проблеми:
2.5.2. Відсутність публічної інформації щодо об’єктів культурної спадщини та колізії у містобудівному і пам’яткоохоронному законодавстві призводять до зловживань та забудови пам’яток культурної спадщини
Строки виконання:
Відповідальні виконавці (органи влади):
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України
Джерела фінансування:
державний бюджет
Обсяги фінансування (тис. грн.):
у межах встановлених бюджетних призначень на відповідний рік
Показник виконання:
проект закону подано до Верховної Ради України
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2024 р. № 1194 "Про внесення змін до Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки" внесено зміни до змісту заходу.
Стан виконання
Хід/ Результат виконання:
Змістом заходу 2.5.2.2.1 Програми є розроблення та подання Кабінету Міністрів України законопроекту про вдосконалення процедури розроблення та застосування історико-архітектурних опорних планів (що передбачає внесення змін до Земельного кодексу України, Законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Державний земельний кадастр» та інших законодавчих актів). Зміст вказаного заходу передбачає шість підпунктів, у яких наводяться конкретні вимоги щодо положень, які має містити відповідний законопроект.
Разом із тим Мінрозвитку в рамках щоквартального звітування за ІІ квартал 2025 року, як звітний період, повідомило, що вдосконалення процедури розроблення та застосування історико-архітектурних опорних планів реалізовано шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 № 1557 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні» (далі – Постанова № 1557) (див. Ключові джерела оцінки), якою було внесено зміни до Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926 (далі – Порядок № 926).
Так, змістом даного заходу чітко визначена вимога щодо розроблення та подання Кабінету Міністрів України саме проекту Закону України. Водночас, як повідомило Мінрозвитку, захід 2.5.2.2.1 було виконано шляхом розробки та прийняття Постанови № 1557, тобто підзаконного нормативно-правового акта. З огляду на це Національне агентство констатує, що захід є таким, що виконаний у інший спосіб (шляхом врегулювання питання, що є предметом заходу, на рівні підзаконного нормативно-правового акту, а не закону).
За результатами аналізу положень Порядку № 926 (у його системному взаємозв’язку із положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») Національне агентство встановило, що вказані нормативно-правові акти наразі частково охоплюють вимоги, визначені підпунктами 1 та 2 змісту заходу 2.5.2.2.1 Програми. Водночас вимоги підпунктів 3, 4, 5 та 6 змісту заходу 2.5.2.2.1 Програми не знайшли відображення у чинних нормативно-правових актах.
1) щодо підпункту 1: Порядком № 926 визначено поняття та склад історико-архітектурного опрного плану, однак не передбачено необхідності винесення меж використання зон охорони об’єктів культурної спадщини (які встановлюються окремою науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини у складі історико-архітектурного опорного плану) в натуру, а також встановлення деталізованих обмежень забудови земельних ділянок у форматі, придатному для автоматизованої перевірки їх виконання.
2) щодо підпункту 2: відповідно до пункту 35 Порядку № 926 виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій), який організовує розроблення, внесення змін та подання проєктів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.
Відповідно до частини 14 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральні плани населених пунктів (а отже, й історико-архітектурного опорного плану як складової частини генерального плану) та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання, тоді як зміст підпункту 2 заходу 2.5.2.2.1 Програми передбачає, що історико-архітектурний опорний план повинен затверджуватись ЦОВВ, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
3) щодо підпункту 3: у пункті 40 Порядку № 926 визначено перелік вихідних даних для розроблення комплексного плану, а також його невід’ємних складових – генеральних планів населених пунктів та детальних планів територій, які є містобудівною документацією. Історико-архітектурні опорні плани є складовою частиною генеральних планів населених пунктів (тобто містобудівної документації), з огляду на що не є вихідними даними для розроблення містобудівної документації.
4) щодо підпункту 4: Порядком № 926 не передбачено положень, відповідно до яких внесення змін до історико-архітектурних опорних планів має залежати від стану культурної спадщини та не залежати від необхідності внесення змін до містобудівної документації з інших причин.
Крім того, редакція Порядку містить положення, які стосуються лише порядку внесення змін до містобудівної документації загалом, не передбачено обов’язковості та строків для внесення змін до містобудівної документації обмежень у разі прийняття / внесення змін до історико-архітектурного опорного плану. Відсутні також положення, які передбачали б, що межі і режими використання зон охорони об’єктів культурної спадщини та історичних ареалів після затвердження відповідним органом охорони культурної спадщини є обов’язковими для врахування під час формування та надання містобудівних умов і обмежень, розроблення та затвердження проєктної документації на будівництво, проведення будівництва, надання дозволів та погоджень уповноваженим органом охорони культурної спадщини та підлягають урахуванню під час визначення планувальних обмежень у складі містобудівної документації під час її розроблення, оновлення або внесення змін до неї.
5) щодо підпункту 5: у пункті 42 Порядку № 926 визначено, що завдання на розроблення містобудівної документації формується як єдиний документ для всіх складових відповідного виду містобудівної документації та містить, серед іншого, відомості щодо строку розроблення, оновлення, внесення змін до містобудівної документації, а також роки реалізації короткострокового, середньострокового періодів та довгострокової перспективи з урахуванням тривалості всіх погоджувальних процедур.
Водночас у чинних нормативно-правових актах чітких строків для оновлення історико-архітектурних опорних планів не визначено.
6) щодо підпункту 6: у чинному нормативно-правовому регулюванні відсутні положення щодо оприлюднення історико-архітектурних опорних планів у електронному реєстрі об’єктів культурної спадщини.
Таким чином, Національне агентство дійшло висновку, що захід 2.5.2.2.1 Програми може бути оцінений як такий, що виконано вчасно та частково, з огляду на обраний спосіб виконання зазначеного заходу та неповну відповідність змістовної складової заходу.